Була собі  гарнесенька

Ялиночка малесенька,

Любили її всі:

Дорослі і малі.

Та ось одного разу прийшла лиха годинонька,

Ялиночку малесеньку зрубав злий лісоруб.

Приніс її додому, малесеньку ялиноньку,

Щоб здобиччю хвалитися навкруг.

Ялиночка заплакала, просила, заклинала:

«Благаю, відпусти мене до рідної сім’ї,

Щоб я у ній зростала, великою я стала,

Щоб у мене більш пухнастими  стали гілочки.

Я вкрию взимку звірів від лютого морозу,

І годівничку люди повісять для птахів.

А влітку я сховаю від сонячної спеки

Веселих та кмітливих маленьких дітлахів».

Розтало серце злодія , над бідною він зглянувся

І вирішив віднести малесеньку у ліс.

А щоб вона , гарнесенька, на нього не образилась,

Гірлянди та прикраси ялиночці приніс.

Сміються і радіють всі звірі лісові:

«Вона до нас вернулася у всій своїй красі!»

І знову все засяяло, співає навкруги:

«Ми щастя вам бажаємо і миру на Землі!»

Я хочу вам сказати, мої маленькі друзі,

Любіть свою природу, озера та ліси.

І вам вона віддячить повітрям чистим, свіжим,

Здоров’ям та красою повсюди  й назавжди.

 

 

Бутко Катерина, 5-б клас